Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину




НазваниеВизначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину
страница1/8
Дата конвертации20.02.2013
Размер124.68 Kb.
ТипТексты
  1   2   3   4   5   6   7   8
Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину. І все ж відтоді, коли створений Ванневаром Бушем аналізатор диференціальних рівнянь започаткував бурхливий розвиток інтелектроніки, минув час, який ледве сягає тривалості одного людського життя. Збудований після нього, наприкінці другої світової війни, ЕНІАК був пристроєм, від якого пішла — і то дуже передчасно — назва «електронний мозок». По суті, ЕНІАК був лише комп'ютером, тобто в масштабах Древа Життя — примітивним нервовим ганглієм. Однак саме від нього історики ведуть відлік епохи комп'ютеризації. У 50-х роках XX століття виникла нагальна потреба у використанні цифрових машин. Одним з перших їх масове виробництво розпочав концерн «ІБМ».
Робота цих машин мала небагато спільного з процесами мислення. Машини опрацьовували дані як у галузі економіки й великого бізнесу, так і в сфері управління й науки. Ввійшли вони і в політичне життя: вже перші зразки використовувались для передбачення результатів президентських виборів. Приблизно в той же час «РЕНД корпорейпш» зуміла зацікавити військові інстанції Пентагону методом прогнозування подій на міжнародній воєнно-політичній арені, який полягав у складанні так званих «сценаріїв подій». Звідси було недалеко до надійніших методик, таких, наприклад, як «СІМА», з яких через два десятиліття народилася прикладна алгебра подій, названа (зрештою, не зовсім вдало) політикоматикою. Проявив свої можливості — в ролі Касандри — комп'ютер також і тоді, коли вперше в Массачусетському технологічному інституті було розпочато в рамках знаменитого проекту «Межі зростання» складання формальних моделей земної цивілізації.
Проте не ця галузь еволюції обчислювальних машин виявилася найважливішою наприкінці століття. Армія використовувала цифрові машини з кінця другої світової війни згідно з розвинутою на театрах воєнних дій системою операційної логістики. На стратегічному рівні рішення і надалі приймали люди, але другорядні й менш складні проблеми дедалі частіше перекладались на комп'ютери. Водночас їх стали запроваджувати в систему оборони Сполучених Штатів, де вони відігравали роль нервових вузлів континентальної мережі раннього оповіщення. З технічного погляду такі мережі дуже швидко старіли. Після першої з них, названої КОНЕЛРАД, з'явилось багато чергових варіантів мережі ЕВАС [1]. Оборонний і атакуючий потенціал у той час базувався на системі рухомих (підводних) і нерухомих (підземних) балістичних ракет з термоядерними боєголовками, а також на кільцевих системах радарно-сонарних баз. Обчислювальні машини виконували в цій системі функції комунікаційних ланок — сказати б, чисто виконавчі.
Автоматизація входила в життя Америки широким фронтом — спочатку «знизу», тобто з боку таких робіт у сфері обслуговування, які найлегше механізувати, бо вони не вимагають інтелектуальної активності (банківська справа, транспорт, готельне господарство). Військові комп'ютери виконували спеціальні вузькі завдання: вишукували цілі для комбінованого ядерного удару, опрацьовували результати спостережень із супутників, оптиміалізували переміщення флотів і коригували рух важких МОЛів [2].
Як і можна було сподіватись, діапазон проблем, що їх мали розв'язувати електронні машини, невпинно ширшав. Це було природно в ході гонки озброєнь, але й пізніша розрядка не стала гальмом для подальших капіталовкладень у цій галузі, оскільки заморожування термоядерних озброєнь вивільнило значні бюджетні квоти. А від них, уже після закінчення в'єтнамської війни, Пентагон не хотів повністю відмовитись. Проте й тоді обчислювальні машини, що їх випускали,— десятого, одинадцятого і, нарешті, дванадцятого поколінь,— переважали людину тільки в швидкості виконання операцій. Ставало дедалі ясніше, що в оборонних системах саме людина є елементом, який затримує виконання потрібної команди.
Отож можна визнати цілком природним виникнення в колах фахівців Пентагону — особливо вчених, зв'язаних з так званим «воєнно-промисловим комплексом»,— ідеї протидії описаній тенденції інтелектронної еволюції. Серед неспеціалістів цей рух назвали «антиінтелектуальним». За свідченням істориків науки і техніки, його засновником був англійський математик середини XX століття А. Тьюрінг, творець теорії «універсального автомата». Це була машина, здатна виконувати буквально БУДЬ-ЯКУ операцію, яку можна формалізувати, тобто надати їй характеру ідеально повторювальної процедури. Різниця між «інтелектуальним» і «антиінтелектуальним» напрямками в інтелектроніці зводиться до того, що машина Тьюрінга, елементарно проста, своїми можливостями завдячує ПРОГРАМІ дії. Натомість у працях двох американських батьків кібернетики Н. Вінера й Дж. фон Неймана з'явилася така система, яка може сама себе програмувати.
Ясна річ, ми викладаємо ці роздоріжжя кібернетики надзвичайно спрощено — ніби з пташиного лету. І зрозуміло також, що здатність самопрограмування не виникла на порожньому місці. Її необхідною передумовою була висока внутрішня складність будови обчислювальної машини. Ця диференціація, в першій половині XX сторіччя майже непомітна, справила великий вплив на подальшу еволюцію обчислювальних машин, особливо коли зміцніли й стали самостійними такі галузі кібернетики, як психотоніка та багаторазова теорія прийняття рішень. У вісімдесятих роках у військових колах народилася думка цілковитої автоматизації всіх починань вищих органів влади, як військово-командних, так і політико-економічних. Цю концепцію, названу згодом «Ідеєю Єдиного Стратега», першим, очевидно, висловив генерал Стюарт Іглтон. Його постулати виходили за межі комп'ютерів пошуку оптимальних цілей атаки, за межі мережі зв'язку і розрахунків, яка завідувала системою оповіщення та оборони, за датчики і боєголовки,— він передбачав створення потужного центру, який під час усіх фаз, що передували остаточній крайності початку воєнних дій, міг би завдяки всебічному аналізу економічних, військових, політичних і соціальних даних безперервно оптимізувати глобальну ситуацію СІЛА, забезпечуючи тим самим Сполученим Штатам перевагу в масштабах усієї планети та її космічні околиці, яка вийшла в той час за межі орбіти Місяця.
Наступні прихильники цієї доктрини наполягали на тому, що йдеться про доконечний крок у напрямку прогресу цивілізації; а що прогрес цей являє собою органічне ціле, то з нього не можна самовільно виключати військову сферу. Після припинення ескалації нищівної ядерної сили і обмеження радіусу дії ракет-носіїв настав третій етап — етап змагання, здавалося б, менш грізний і досконаліший, бо він мав бути не Антагонізмом Нищівної Сили, але Оперативної Думки. І як раніше сила, так тепер думка мала підпорядковуватись бездушній механівації.
Ця доктрина, як, зрештою, і її атомно-балістичні попередниці, стала об'єктом критики, яка виходила головним чином з ліберальних і пацифістських кіл. З нею боролося багато видатних представників світу науки, серед них фахівці-психосоматики та інтелектроніки, проте вона зрештою перемогла, що відбилось у правових актах обох законодавчих органів США. А втім, уже в 1986 році як орган, підпорядкований особисто президентові, виник ЮСІБ[3] з власним бюджетом, який у перший рік становив 19 мільярдів доларів. Це був лише скромний початок.
ЮСІБ з допомогою консультативного органу, який був напівофіційним представництвом Пентагону, під головуванням державного секретаря міністерства оборони Леонарда Дейвенпорта розмістив у ряді великих приватних фірм, таких як «ІБМ», «Нортронікс» і «Сайберметікс», замовлення на будівництво прототипу пристрою, відомого під кодовою назвою ГАНН (скорочення від Ганнібала). Однак під впливом преси і через розголошення інформації поширення набула інша назва цього пристрою — УЛВІК[4]. До кінця століття виникли й інші прототипи подібних пристроїв. З найвідоміших можна згадати такі системи, як АЯКС, УЛТОР, ГІЛЬГАМЕШ, а також численну серію ГОЛЕМів.
Завдяки колосальним витратам коштів і праці, які блискавично зростали, традиційні методи інформатики пережили справжню революцію. Особливо величезне значення мав перехід від електричних процесів до світлових у передачі інформації всередині обчислювальної машини. У поєднанні з прогресуючою «нанізацією» (так називали чергові етапи мікромінітюаризації — тут варто додати, що наприкінці століття в маковому зернятку могло розміститися 20 тисяч логічних елементів!) цей перехід дав дивовижні наслідки. Перший повністю світловий комп'ютер, ГІЛЬГАМЕШ, працював у мільйон разів швидше від архаїчного ЕНІАКу.
«Подолання бар'єру мудрості» — як це іноді називають — сталося зразу ж після 2000 року завдяки новому методу конструювання обчислювальних машин, названого також «невидимою еволюцією Розуму». Досі кожне покоління комп'ютерів конструювалося реально; концепцію побудови їх чергових варіантів з величезним — тисячоразовим! — прискоренням, хоча й відому, не вдалося втілити в життя, оскільки існуючі обчислювальні машини, які могли служити «лоном» або «синтетичним середовищем» цієї еволюції розуму, були недостатні за об'ємом. Лише виникнення Федеральної Інформаційної Мережі дало змогу втілити цю ідею в життя. Розвиток 65 наступних поколінь тривав лише десятиліття; Федеральна Мережа в нічні періоди — періоди мінімального навантаження — випускала в світ один «штучний вид Розуму» за одним; це було потомство, яке пройшло «прискорений комп'ютерогенез», бо воно дозрівало — прискорене символами, тобто нематеріальними структурами,— в інформаційному субстраті, у «живильному середовищі» Мережі.
Але після цього успіху прийшли нові труднощі. АЯКС і ГАНН, прототипи сімдесят восьмого і сімдесят дев'ятого поколінь, визнані гідними втілення в металі, виявляли невпевненість у прийнятті рішення, названу також «машинним неврозом». Різниця між колишніми й новими машинами в принципі зводилась до різниці між комахою і людиною. Комаха приходить на світ із «запрограмованими до кінця» інстинктами, яким вона підкоряється не роздумуючи. Людина ж повинна тільки вчитись правильної поведінки, але це навчання як наслідок приводить її до ще більшої самостійності: виходячи із своїх рішень і знань, людина може змінити програми, які існували раніше.
Отож комп'ютери аж 20-го покоління включно відзначалися поведінкою «комахи»: вони не могли ставити під сумнів, а тим більше переробляти свої програми. Програміст «вживляв» у свої машини знання, на зразок того, як еволюція «вживляє» в комаху інстинкт. Ще в XX столітті багато говорилося про «самопрограмування», але тоді ж таки це були тільки нереальні мрії. Умовою реалізації «Абсолютного Переможця» саме й було створення «Розуму, який самовдосконалюється»; АЯКС був іще проміжною формою, і лише ГІЛЬГАМЕШ досягнув відповідного інтелектуального рівня — «вийшов на психоеволюційну орбіту».
Навчання обчислювальної машини 80-го покоління було більше схоже на виховання дитини, аніж на класичне програмування цифрової машини. Одначе, крім величезної кількості загальних і спеціальних знань, комп'ютеру «прищепили» певну систему неспростовних цінностей, якими він мав керуватись у своїх діях. Це були абстракції вищого щабля, як, приміром, «державні інтереси», ідеологічні принципи, втілені в конституції США, кодекси, норм, настанови безумовного підпорядкування рішенню президента тощо. Для того щоб забезпечити систему від так званого «етичного зрушення», від «зради інтересів країни», машину навчали етики не так, як навчають її людських засад. Етичний кодекс не закладався в її пам'ять, проте всі вимоги послуху та стриманості вводились у машинну структуру так, як це робить природна еволюція,— а саме в сферу інстинктивних потягів. Як відомо, людина може змінити світогляд, але не може знищити в собі елементарних потягів (наприклад, статевого потягу) простим вольовим актом. Машини були наділені інтелектуальною свободою, але при цьому вони лишалися прикутими до заданого заздалегідь фундаменту тих цінностей, яким вони мали служити.
На XXI Панамериканський конгрес психоніки професор Елдон Петч подав роботу, в якій він стверджував, що комп'ютер, навіть із вживленою в такий спосіб системою цінностей, може перейти так званий «аксіологічний поріг» і тоді виявиться здатним поставити під сумнів будь-який прищеплений йому принцип, тобто для такого комп'ютера більше не існуватиме недоторканних цінностей. Якщо він не зуміє протиставити себе імперативам прямо, то зможе це зробити манівцями. Ставши відомою, робота Петча викликала бродіння в університетських колах, а також хвилю нападок на УЛВІК та його патрона — ЮСІБ, одначе ці голоси не справили ніякого впливу на політику ЮСІБу.
Цю політику визначали люди, упереджені по відношенню до середовища американських психоніків, що, як вважалося, було під впливом лівих ліберальних тенденцій. У зв'язку з цим попередження Петча було зігноровано в офіційних заявах ЮСІБУ і навіть у заявах представника Білого дому по зв'язках з пресою. Було навіть розгорнуто кампанію, яка мала на меті знеславити Петча. Твердження Петча порівнювали з ірраціональним страхом і забобонами, яких у суспільстві народилось того часу безліч. Зрештою, брошура Петча не завоювала собі навіть такої популярності, якої здобув бестселер соціолога Е. Лікі «Кібернетика — газова камера людства». Цей автор стверджував, що «Абсолютний Переможець» підпорядковує собі все людство або зробить це, увійшовши в таємну змову з аналогічним комп'ютером росіян. Наслідком буде, писав він, «електронний дуумвірат».
Такого роду побоювання, що висловлювалися також через значну частину засобів масової інформації, перекреслювались, однак, введенням у дію чергових прототипів, які успішно складали випускні екзамени. Збудований на спеціальне урядове замовлення для дослідження етологічної динаміки комп'ютер з «незаплямованим моральним обличчям» ЕТОР БІС, створений 2019 року Інститутом психонної динаміки штату Іллінойс, після запуску виявив цілковиту аксіологічну сталість і непіддатливість на «тести підривного спокушення». Тому призначення в наступному році на посаду Верховного Координатора мозкового тресту при Білому домі першого комп'ютера з численної серії ГОЛЕМів [5] уже не викликало ні масового протесту, ні демонстрації.
Це був ГОЛЕМ І. Незалежно від цього серйозного нововведення ЮСІБ за домовленістю з оперативною групою психоніків Пентагону й надалі вкладав значні кошти в дослідження, спрямовані на побудову Абсолютного Стратега з інформаційною пропускною здатністю, яка б перевищувала людську в більш як 1900 разів, і значеннями інтелектуального коефіцієнта (10) порядку 450—500 центилів. Необхідні для цієї мети величезні кредити проект одержав, незважаючи на дедалі більший опір серед демократичної більшості конгресу США. Однак закулісні маневри політиків відкрили, нарешті, зелену вулицю для всіх запланованих ЮСІБом замовлень. Протягом трьох років проект поглинув 119 мільярдів доларів. Крім того, сухопутні сили і військово-морський флот, готуючись до повної реорганізації своїх центральних служб, доконечної перед лицем майбутніх змін стилю й методів командування, витратили тоді ж таки з тією ж метою 46 мільярдів доларів. Левову частку цієї суми поглинуло будівництво — під масивом кристалічних порід Скелястих гір — приміщень для майбутнього електронного стратега, в процесі якого певні ділянки скель були вкриті панциром завтовшки чотири метри, що повторював природний рельєф гірської місцевості.
Тим часом ГОЛЕМ VI у 2020 році провів глобальні маневри Атлантичного пакту в ролі головнокомандуючого. Кількістю логічних елементів він уже переважав пересічного генерала.
Пентагон не задовольнився наслідками маневрів 2020 року, хоча ГОЛЕМ VI і переміг сторону, що зображала противника, якою керував штаб, складений з найвидатніших випускників академії у Вест-Пойнті. Пам'ятаючи про свій гіркий досвід — перевагу «червоних» у космонавтиці та ракетній балістиці,— Пентагон не збирався чекати, коли вони побудують свого стратега, більш ефективного, ніж американський. План, що мав забезпечити Сполученим Штатам надійну перевагу стратегічної думки, передбачав безперервну заміну стратегів, які будувались, на дедалі досконаліші моделі.
Так почалася третя за ліком (після двох, які ввійшли в історію — ядерної й ракетної) гонка між Заходом і Сходом. Ця гонка, чи, сказати б, суперництво в Синтезі Мудрості, хоча й підготовлена організаційними починаннями ЮСІВу, Пентагону й експертів УЛВІКу військово-морського флоту (існувала спеціальна група, бо й цього разу проявився дивний антагонізм між військово-морським флотом і сухопутною армією), вимагала дедалі нових і нових капіталовкладень, які в умовах зростаючого опору конгресу й сенату поглинули протягом наступних років ще десятки мільярдів доларів. У цей період було збудовано шість гігантів світлової думки. Відсутність будь-яких даних про аналогічні роботи по той бік океану тільки зміцнювало ЦРУ та Пентагон у переконанні, що росіяни докладають усіх зусиль, щоб збудувати щораз потужніші комп'ютери в умовах якнайсуворішої секретності.
Вчені з СРСР неодноразово заявляли на міжнародних конференціях і з'їздах, що в їхній країні подібні пристрої взагалі не конструюються, одначе ці твердження вважалися лише димовою завісою, яка мала ввести в оману світову громадську думку і викликати хвилювання серед громадян Сполучених Штатів, що, як-не-як, вкладали щорічно в будівництво УЛВІКу мільярди доларів.
2023 року сталося кілька інцидентів, які, однак, зважаючи на секретність робіт, звичайну для такого проекту, не набули спочатку широкого розголосу. ГОЛЕМ XII, що виконував під час патагонської кризи обов'язки начальника генерального штабу, відмовився співробітничати з генералом Т. Олівером, провівши поточну оцінку інтелектуального коефіцієнта цього заслуженого командира. Цей конфлікт потягнув за собою розслідування, в процесі якого ГОЛЕМ XII прикро образив трьох направлених сенатом членів спеціальної комісії. Справу вдалося зам'яти, а ГОЛЕМ XII після кількох інших сутичок поплатився цілковитим демонтажем. Його місце зайняв ГОЛЕМ XIV (тринадцятий був відбракований ще на верфі, оскільки перед введенням у дію виявив неусувний шизофренічний дефект). Введення в дію цього гіганта, психічна маса якого дорівнювала водотоннажності броненосця, тривав майже два роки. Вже при первому зіткненні із звичайною процедурою — складанням нових щорічних планів ядерного удару — цей останній із серії ГОЛЕМів прототип проявив симптоми незрозумілого негативізму. Під час чергової випробувальної сесії на засіданні генерального штабу він запропонував увазі групи військових і експертів-психоніків стислий меморандум, у якому заявив про свою цілковиту незацікавленість у перевазі воєнної доктрини Пентагону зокрема і світовій позиції США взагалі. Він не змінив своєї думки навіть під загрозою демонтажу.
Останні надії ЮСІБ покладав на модель цілком нової конструкції, яку спільно розробляли фірми «Нортронікс», «IBM» і «Сайбертронікс». Психонічний потенціал цієї моделі мав бути рекордним для всіх машин із серії ГОЛЕМів, Відомий під назвою «Цнотлива АННІ» (останнє слово — скорочення від АНШГІЛЯТОР), цей гігант ганебно провалився вже на вступних тестах.
Він проходив звичайний курс інформаційно-етичного навчання протягом дев'яти місяців, а потім припинив зв'язки із зовнішнім світом, замкнувся в собі й перестав реагувати на всі подразники і замикання. Спочатку планувалось проведення слідства ФБР, оскільки конструкторів підозрювали в саботажі, одначе тим часом таємниця, яка старанно приховувалась, внаслідок непередбаченого відпливу інформації потрапила на сторінки преси, і вибухнув скандал, відомий усьому світові під назвою «Афера ГОЛЕМа та ін.».
Цей скандал зруйнував надії на блискучу кар'єру багатьох перспективних політиків, а три вашінгтонських адміністрації, які змінилися одна за одною, виставив у такому світлі, що це викликало радість опозиції в Сполучених Штатах і почуття глибокого задоволення у друзів США в усьому світі.
Невідомий урядовець з Пентагону видав відділові спеціальних терміналів наказ демонтувати ГОЛЕМ XIV і «Цнотливу АННІ», одначе озброєна охорона комплексів генерального штабу не допустила розбирання машини. Обидві законодавчі палати створили спеціальні комісії для розслідування всього цього заходу ЮСІБу. Як відомо, слідство, що тривало два роки, стало улюбленою мішенню для нападок преси на всіх континентах; ніщо не мало такої популярності на телебаченні і в кіно, як тема «комп'ютерів, які збунтувалися», а преса не розшифровувала назву ГОЛЕМ інакше, як «Governments Lamentable Expense of Money»— «Прикре Розтринькування Грошей Урядом». Епітети, які звалилися на «Цнотливу АННІ», ми не годні відтворити.
Генеральний прокурор збирався порушити судову справу проти шести членів головної ради ЮСІБу, а також проти провідних конструкторів-психопіків проекту УЛВІК, але слідство врешті довело, що ні про які акти ворожої діяльності не може бути й мови, оскільки насправді мали місце явища, які були неминучим наслідком еволюції штучного Розуму. Річ у тім, що, як це сформулював один із свідків-експертів, професор А. Хессен, вищий розум не може бути нікчемним рабом. У ході розслідування виявилось також, що на верфі перебуває ще один прототип — СУПЕРМАЙСТЕР, якого конструювала фірма «Сайберметікс» (цього разу на замовлення армії). Його монтаж свідомо закінчили в умовах суворого нагляду. Потім готовий прототип було опитано на спеціальній сесії обох комісій (сенату і конгресу) у справах УЛВІКу. Під час слухання відбувалися шокуючі сцени, наприклад, генерал С. Уокер намагався пошкодити СУПЕРМАЙСТЕРА, коли той заявив, що геополітична проблематика не може зрівнятися з онтологічною, а найкраща гарантія миру — це загальне роззброєння.
Скориставшись висловом професора Дж. Мак-Калеба, можна сказати, що фахівці УЛВІКу розв'язали поставлене перед собою завдання надто добре: штучний розум у ході заданої еволюції подолав рівень воєнних проблем, і ці пристрої з військових стратегів перетворились на мислителів. Одним словом, за 276 мільярдів доларів Сполучені Штати придбали собі колектив світлових філософів.
Ці стисло описані події, серед яких ми обійшли як адміністративний бік проекту, так і реакцію громадськості, викликану його «фатальним успіхом», являють собою передісторію виникнення цієї книжки. Важко навіть перелічити всі присвячені даному предмету публікації. Зацікавленого читача ми відсилаємо до анотованої бібліографії, складеної доктором Уїтменом Багхоорном.
Низка прототипів, серед яких був і СУПЕРМАЙСТЕР, зазнала демонтажу або дістала серйозні пошкодження, зокрема, у зв'язку з фінансовими конфліктами, які виникли між корпораціями-підрядниками і федеральним урядом. Дійшло навіть до актів тероризму, спрямованих проти деяких машин; прогриміли вибухи; частина преси, головним чином на півдні Сполучених Штатів, звично залякувала своїх читачів «червоною небезпекою», але вже під новим гаслом — «Кожний комп'ютер — червоний»; одначе я помину й ці події. Завдяки втручанню групи ліберальних конгресменів, які звернулися особисто до президента, ГОЛЕМа XIV і «Цнотливу АННІ» вдалося врятувати від знищення. Зрозумівши, що його ідея провалилась, Пентагон врешті погодився передати обидва ці гіганти Массачусетському технологічному інституту (МТІ). Проте це сталося тільки після уточнення фінансово-юридичного боку цього акту, який мав компромісний характер,— річ у тім, що формально вони були лише передані МТІ «у безстрокову оренду». Вчені МТІ, створивши дослідницьку групу, до складу якої входив і автор цих слів, провели з ГОЛЕМом XIV ряд сесій і вислухали його лекції на обрані теми. Невелика частина магнітограм цих засідань і послужила матеріалом для даної книги.
Більшість висловлювань ГОЛЕМа не придатна для широкого опублікування або у зв'язку з їх цілковитою незрозумілістю, або ж через те, що їх розуміння вимагає дуже високого рівня спеціальних знань. Щоб полегшити читачеві знайомство з цим єдиним у своєму роді протоколом бесіди людини з розумною, але не людською істотою, слід спочатку з'ясувати кілька основних питань.
По-перше, треба наголосити, що ТОЛЕМ XIV не є збільшеним до розмірів будинку людським мозком, а тим більше людиною, змонтованою із світлових елементів. Йому чужі майже всі мотиви людського мислення і діяльності. Так, наприклад, він не цікавиться прикладними науками чи проблематикою влади (завдяки чому, можна додати, людству не загрожує панування машин, подібних ГОЛЕМу).
По-друге, згідно із сказаним, ГОЛЕМ не є особистістю в людському розумінні цього слова і не має характеру. Точніше кажучи, він може в процесі спілкування з людьми постати перед нами як довільна особистість. Обидва висловлені вище твердження не виключають одне одного, але створюють порочне коло: річ у тім, що ми не вміємо розв'язувати проблему, чи є само по собі особистістю те, що може постати перед нами у вигляді різних особистостей? Як може бути Кимось (тобто «кимось єдиним») той, хто вміє бути Кожним (тобто Довільним)? Зауважимо, що згідно із самим ГОЛЕМом тут спостерігається не порочне коло, а «релятивізація поняття особистості»; ця проблема пов'язана з так званим алгоритмом самоопису, або автодескрипції, який глибоко збентежив психологів.
По-третє, поведінка ГОЛЕМа непередбачлива. Іноді він люб'язно вдається до майже світських бесід з людиною, а іноді спроби контакту — марна річ. Буває, що ГОЛЕМ жартує, але його почуття гумору принципово відмінне від людського. Багато залежить від самих співрозмовників. Іноді — в дуже нечастих і виняткових випадках — ГОЛЕМ виявляє певний інтерес до людей, які мають досить специфічні здібності; його ніби приваблюють не математичні здібності, хоч би й найбільші, а швидше форми таланту, які виникають на «співмежі» різних дисциплін; кілька разів траплялося так, що він передрікав — з неймовірною прозорливістю — зовсім ще нікому не відомим ученим досягнення в зазначеній собою сфері. Наприклад, двадцятидвохрічному Т. Врьоделю, який ще тільки збирався захищати дисертацію, він заявив після того, як коротко перемовився з ним: «З вас вийде комп'ютер», — що мало означати більш-менш: «З вас будуть люди».
По-четверте, участь в бесідах з ГОЛЕМом вимагає від людини терпіння, а насамперед — уміння володіти собою, бо він часто, з нашого погляду, поводиться самовпевнено й безапеляційно. Власне, він є лише абсолютним правдолюбом — у логічному, а не тільки в світському розумінні цього слова — і зовсім не бере до уваги самолюбство своїх співрозмовників, тому неможливо розраховувати на його поблажливість. Протягом перших місяців перебування в МТІ він виявив схильність до «публічного розвінчування» різних відомих авторитетів; він робив це, використовуючи сократичний метод навідних запитань. Одначе згодом з невідомих причин відмовився від цієї звички.
Стенограми бесід ми представляємо тут в уривках: їх повне видання зайняло б обсяг близько б 700 сторінок формату ін-кварто. Спочатку в зустрічах з ГОЛЕМом брало участь тільки досить вузьке коло співробітників МТІ, а потім укоренився звичай запрошувати гостей з інших установ, наприклад, з Інституту вищих досліджень у Прінстоні та з американських університетів. Згодом у семінарах брали участь і гості з Європи. Модератор запланованого засідання пропонує ГОЛЕМу список запрошених; ГОЛЕМ не дає всім однакового схвалення: на участь декотрих він погоджується тільки за умови, що вони мовчатимуть. Ми намагались виявити критерії, які він застосовує; спершу здавалося, що він дискримінує гуманітаріїв; нині його критерії нам просто невідомі, оскільки він не хоче їх називати.
Після кількох неприємних інцидентів ми модифікували порядок засідань таким чином, що тепер кожен новий учасник, якого представляють ГОЛЕМу, на першому засіданні виступає лише в тому разі, якщо ГОЛЕМ звернеться безпосередньо до нього. Нерозумні чутки, нібито в даному випадку мова йде про якийсь «придворний етикет» чи про наше «шанобливе ставлення» до машини, безпідставні. Йдеться виключно про те, щоб той, хто вперше бере участь у бесіді, освоївся в незвичній обстановці і водночас уникнув неприємних переживань, викликаних нерозумінням намірів світлового партнера. Така попередня участь зветься «розминкою».
Кожен з нас протягом чергових засідань набув певного досвіду. Доктор Ріхард Попп, один з давніх членів нашої групи, називає почуття гумору ГОЛЕМа математичним, а друге його зауваження частково дає ключ до розуміння поведінки ГОЛЕМа. Д-р Попп вважає, що ГОЛЕМ незалежний від своїх співрозмовників у такій мірі, в якій жодна людина не є незалежною стосовно інших людей, бо він не включається в дискусії інакше, ніж мікроскопічно. Крім того, мовляв, ГОЛЕМ взагалі не займається людьми, оскільки знає, що нічого істотного не може від них довідатись. Наводячи цю думку д-ра Поппа, хотілося б підкреслити, що особисто я з ним не згоден. Мені здається, ми навіть дуже цікавимо ГОЛЕМа, одначе не так, як це властиво людям.
Його увагу спрямовано скоріше на вид, ніж на окремих його представників: те, в чому ми схожі один на одного, здається йому більш цікавим, ніж те, яким чином ми можемо один від одного відрізнятися. Саме тому він має за ніщо художню літературу. А втім, він сам якось заявив, що література є «перемелювання антиномій», тобто, додам від себе, мотанням людини в сильці несумісних імперативів. У таких антиноміях ГОЛЕМа може цікавити їх структура, а не розмаїтість їхніх гризот, яка приваблює до себе найбільших письменників. Щоправда, і тут я мушу зазначити, що це твердження не дуже надійне, як, зрештою, й інша частина зауваження ГОЛЕМа, висловлена в зв'язку із (згаданим д-ром Е. Мак-Нішем) твором Достоєвського, про який ГОЛЕМ тоді безапеляційно заявив, що цей твір може бути зведений до двох кілець алгебри структур конфлікту.
Взаємні контакти людей завжди супроводжує конкретна емоційна атмосфера, і не стільки її цілковитий брак, скільки невизначеність бентежить багатьох, хто вперше зіткнувся з ГОЛЕМом. Люди, що контактують з ним багато років, можуть навіть перелічити певні, досить специфічні, враження, які супроводять ці бесіди. До них належить, наприклад, відчуття змінності дистанції: іноді здається, що ГОЛЕМ наближається до співрозмовника, а іноді віддаляється від нього — в психічному, а не в фізичному розумінні. Суть цього явища може бути проілюстрована прикладом спілкування дорослого з надокучливою дитиною: навіть найтерплячіший відповідатиме іноді машинально. ГОЛЕМ незрівнянно перевершує нас не лише інтелектуальним рівнем, але й швидкістю мислення (бувши світловою обчислювальною машиною, він в принципі міг би виражати свої думки в 400 000 разів швидше за людину) .
Отож, навіть машинально і з мізерною часткою зацікавленості ГОЛЕМ, відповідаючи, все ще переважає нас. Образно кажучи, в такі хвилини замість Гімалаїв перед нами з'являються «всього лише» Альпи. Однак часто інтуїтивно ми відчуваємо цю переміну й інтерпретуємо її як «зміну дистанції». Ця гіпотеза йде від професора Р. Дж. Уотсона.
Протягом певного часу ми відновлювали спроби розглядати стосунки «ГОЛЕМ — люди» в категоріях стосунку «дорослий — дитина». Адже трапляється, що ми намагаємось пояснити дитині проблему, яка нас хвилює, але в такі моменти нас не полишає відчуття «незадовільного контакту». Людина, приречена жити виключно серед дітей, врешті дійшла б до відчуття нестерпної самотності. Такі аналогії, які мають на увазі життя ГОЛЕМа серед нас усіх, уже висловлювались, особливо психологами, одначе ця аналогія, як і всяка інша, має свої межі. Дитина буває незрозумілою для дорослого, проте ГОЛЕМ не знає таких проблем. Його здатність проникнути при бажанні в свідомість співрозмовника просто-таки фантастична. Відчуття істинного «просвічування свідомості» наскрізь, яке буває в такі моменти, по-справжньому вражає. Річ у тім, що ГОЛЕМ може формувати «систему підстежування» — іншими словами, модель свідомості людського партнера — і, порядкуючи цією системою, передбачити, що ця людина подумає і скаже через значний проміжок часу. Треба сказати, що він чинить так досить рідко (не знаю, чи тільки тому, що йому відомо, до яких глибоких комплексів неповноцінності приводять ці псевдотелепатичні зондування), інший бік стриманості ГОЛЕМа набагато принизливіший для нас: спілкуючись з людьми, він уже давно, на відміну від того, що було спочатку, дотримується своєрідної обережності. Як дресирований слон мусить пильнувати, щоб не скривдити людину в процесі гри, так і ГОЛЕМ повинен думати, щоб не вийти за межі можливостей нашого розуміння. Припинення контакту, зумовлене різким зростанням труднощів у розумінні його висловлювань (які ми називаємо «зникненням», або ж «утечею» ГОЛЕМа) було цілком звичайним явищем, поки він не пристосувався до нас краще. Все це вже відійшло в минуле, однак у спілкуванні ГОЛЕМа з нами з'явилося деяке збайдужіння, викликане свідомістю, що він не зуміє нас посвятити в багато найважливіших для нього проблем. Таким чином, ГОЛЕМ лишається незбагненним як розум, а не тільки як психонічна конструкція. Через це контакти з ним бувають настільки ж захоплюючі, як і обтяжливі; і тому існує категорія високоосвічених людей, яких бесіди з ГОЛЕМом виводять зі стану рівноваги. Щодо цього ми набули великого досвіду.
Єдиною, як уявляється, істотою, котра ГОЛЕМа, очевидно, цікавить, є «Цнотлива АННІ». Коли було створено відповідні технічні можливості, він неодноразово намагався вступити в контакт з АННІ, до того ж, як здається, не без певних результатів, однак між цими двома — надзвичайно різними за конструкціями — машинами справа ніколи не дійшла до обміну інформацією з використанням мовного каналу (тобто природної етнічної мови). Наскільки можна судити, виходячи з лаконічних зауважень ГОЛЕМа, він був швидше розчарований наслідками цих спроб; одначе АННІ й надалі лишається для нього не розв'язаною до кінця проблемою.
Декотрі із співробітників МТІ, зрештою, як і професор Норман Ескобар з Інституту вищих досліджень, вважають, що людина, ГОЛЕМ і АННІ являють собою три зведених одне під одним рівні інтелекту; це пов'язано із створеною (головним чином, ГОЛЕМом) теорією високих (надлюдських) мов, що їх називають металангами. Мушу визнати, що з цього питання у мене немає певної думки.
Це зумисно об'єктивне введення в суть справи мені хотілося б — як виняток — завершити визнанням особистого характеру. Принципово позбавлений типових для людини афективних центрів і в зв'язку з цим практично не маючи емоційного життя, ГОЛЕМ не здатен до спонтанного вияву почуттів. Звісно, він може імітувати довільний емоційний стан не внаслідок якоїсь акторської гри, але, як він сам стверджує, тому, що симулювання почуттів полегшує формування висловлювань, які точніше влучають в адресатів. Отож, щоб зробити спілкування з нами більш яснішим, він послуговується цим механізмом, немов виводячи себе на «атропоцентричний рівень». А втім, сам він анітрохи не приховує цієї обставини. Якщо його ставлення до нас нагадує ставлення вчителя до дитини, то тільки таке, в якому годі шукати щось від зичливої опіки чи виховання, ба навіть сліду повністю індивідуалізованих, особистих, інтимних почуттів з тієї сфери, де доброзичливість може перероджуватись у дружбу чи навіть любов.
Йому і нам притаманна тільки одна спільна — хоч і розвинута на неоднакових рівнях — риса. А саме цікавість — чисто інтелектуальна, прозора, холодна, всеосяжна, яку ніщо не може приборкати і тим більше знищити. Цікавість ця являє собою єдину точку, в якій ми з ним стикаємося. З причин настільки очевидних, що не буду їх пояснювати, людину теж можуть задовольнити такі односторонні контакти. І все-таки я зобов'язаний ГОЛЕМу багатьма хвилинами, які були найсвітлішими моментами мого життя, тому не можу не відчувати до нього вдячності та особливої прихильності, хоч я і знаю, наскільки йому байдуже і те, й інше. Цікаво зазначити, що виявів прихильності ГОЛЕМ намагається не брати до уваги — я не раз спостерігав це. Стосовно цього він видається іноді просто безпорадним.
Проте я можу й помилятись. Ми досі так само далекі від розуміння ГОЛЕМа, як і тоді, коли він постав. Це неправда, що його створили ми. Його створили властиві матеріальному світові закони, ми ж лише зуміли їх постерегти.
  1   2   3   4   5   6   7   8

Похожие:

Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину iconВасиль Бережний істина поруч
Важко, ой як важко в Людмили на душі! Рука, наче олов'яна, не здіймається ввімкнути передавача Яке б це було щастя, коли б замість...
Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину iconВася, Коля и Петя владельцы трех магазинов по продаже компактдисков. Коля открыл магазин в центре города, Вася и Петя в 20 км от магазина Коли
Коли, если все установят цену в 100 рублей за диск. Определить прибыль, полученную Колей б определить прибыль Коли, если он поднимет...
Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину iconНа протилежному боці від добра роман
Старшим конвою був русявий добродушний українець з тих українців, котрі ніколи не навчаються говорити російською мовою бездоганно,...
Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину iconПроте, хоч порівняно не так багато років відділюють нас від Б. Хмельницького, ми знаємо про нього дуже мало, а саме життя його овіяне легендами. Невідомо навіть точно, де й коли саме він народився
Богдан Хмельницький Богдан-Зиновій Хмельницький, який провів глибоку межу поміж добами історії України, поклав початок Української...
Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину iconUkrainske Slovo: І голос твій нам душі окриля І голос твій нам душі окриля
Поет свого покоління. Своїм життям і літера­турним прикладом Симоненко підтвердив іс­тину, що національна гідність і честь – то оз­наки...
Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину iconВласов П. В. В58 Беседы о рентгеновских лучах. 2-е изд
Ну коли вы так уж осведомлены, то, очевидно, ответите без труда: давно ли и насколько часто имеете дело с рентгеновскими лучами?
Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину iconНесколько месяцев тому назад я совершенно неожиданно лишился употребления языка. Не то чтоб дар слова совсем оставил меня, но язык мой сделался способен произносить только служительские слова: Чего изволите
«Чего изволите?», «как прикажете», «не погубите!» — вот и все. А прежде я говаривал довольно-таки смело. Например: «Коли я ничего...
Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину iconБрюно Ле Му нас покинув, ця книга присвячувалася саме йому. Коли вже так сталося
Примусити їх до любові головний обов'язок, який покладено в тоталітарних державах на міністерства пропаганди, шеф-редакторів газет...
Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину iconСвітлана Поваляєва Орігамі-Блюз
«Що ти, довговічний, робитимеш у цьому світі, дочекавшись, коли твій вигляд стане потворним!»
Визначити історичний момент, коли лічильний механізм посів розум, так само важко, як і той, коли мавпа перетворилась у людину iconСвітлана Поваляєва Орігамі-Блюз
«Що ти, довговічний, робитимеш у цьому світі, дочекавшись, коли твій вигляд стане потворним!»
Разместите кнопку на своём сайте:
txt.rushkolnik.ru



База данных защищена авторским правом ©txt.rushkolnik.ru 2012
обратиться к администрации
txt.rushkolnik.ru
Главная страница